Мой блог

Опиоидная эпидемия заставила врачей стать детекторами лжи

29.03.18 21:28

!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!ДОК Бриттани была наркоманкой, которую я знал по имени, и я не удивился, когда она в третий раз заглянула в службу экстренной медицинской помощи больницы. Лежа на каталке, которую толкала бригада скорой помощи через раздвижные двери, она кричала так, что ее крики раздавались в коридоре и в зоне ожидания. Она выла и ругалась сквозь гнилые зубы.

Прежде чем я произнес приветствие, она потребовала, чтобы я дал ей самый мощный внутривенный опиоид, который у нас был в клинике, так как больше ничего не поможет. Это был обычный еженедельный сценарий Бриттани - каждую пятницу ее таинственная боль в животе вспыхивала с новой силой. Во время прошлых визитов простое обещание сделать такую инъекцию чудесным образом уменьшало ее агонию. Несмотря на многочисленные обширные обследования, массу лабораторных анализов, повторную компьютерную томографию никаких причин возникновения боли не обнаруживались.

Пациенты с болью представляют собой ежедневную загадку для таких врачей, как я. Каждый из нас имеет определенную установку на фоне злоупотребления опиоидами в нашей стране. Смертность от передозировки за последнее десятилетие утроилась, и наркомания превратилась в социальное бедствие, раздутое чрезмерно снисходительными рецептурными ручками. Теперь врачи тянутся в противоположном направлении. Назначать ли нам опиоиды или нет?

Интеллектуальные качели стали частью моей работы, что усугублялось частым появлением в отделениях неотложной помощи таких пациентов, как Бриттани, которые симулировали или агравировали боль в целях получения болеутоляющих средств. Некоторые ищут наркотическое опьянение, другие хотят избавиться от состояния отмены, которое само по себе болезненное и неприятное состояние. Некоторые из них являются «опиоидными беженцами», которые были отсечены врачами семейной медицины и сейчас и мигрируют от одной клиники неотложной помощи к другой в поисках врача, доброжелательного или доверчивого, чтобы тот сделал соответствующее назначение.

Наличие   сегодня в практике каждого врача наркозависимых испортило наше мышление, подвергает сомнению клинические инстинкты, бросая тень сомнения на необходимость облегчить страдания и заставляет нас с подозрением относиться к боли. Как врач неотложной терапии, которому поручено дифференцировать опасное для жизни состояние от неопасного, я делаю выбор между необходимостью избавления человека от мук и рациональным взглядом на чрезвычайную ситуацию в области общественного здравоохранения. Иногда врач проявляет эмпатию и назначает болеутоляющие средства; в других случаях сочувствие требует отказа от назначения их. Даже будучи уверенным, что пациент лжет, я начинаю сомневаться при виде человека, плачущего от боли. В одних случаях медсестры называли меня жестоким; в других случаях они качали головами, показывая насколько легко меня мог провести пациент, вытянув из меня назначение опиоида. Любой выбор имеет последствия.

У Бриттани были типичные признаки искателя наркотиков: растрепанная, дорожки от инъекций на обоих руках, запах алкоголя, сигарет и мочи. Она вызвала бы хорошо отточенное предубеждение у любого врача. Даже время ее поступления было подозрительным - в пятницу вечером, когда врачи первичной медико-санитарной помощи, которые обычно могут выписать противоболевое средство, становятся недоступными в выходные дни.

У Бриттани также были значительные психологические шрамы, о которых я знал из наших прошлых бесед и ее медицинской карты. Она подверглась насилию со стороны отца; несколько членов семьи покончили жизнь самоубийством, и она сама предпринимала попытку самоубийства в прошлом. Время от времени она работала проституткой и однажды родила сына, зависимого от опиоидов. Каждая таблетка или внутривенная инъекция были непродолжительным бальзамом для ее боли. И я, врач, был для нее тем самым несчастным обладателем ключа от назначения опиоида.

Отделение неотложной помощи заполнялось критическими больными, вдалеке пронзительные сигналы монитора требовали моего внимания, и у меня было мало желания перефразировать прежние аргументы с Бриттани относительно назначения противоболевых средств. Рецепт, всего несколько электронных закорючек, был моим самым легким выходом из этой ситуации. Каждый врач балансирует в спектре опиоидной вседозволенности. Некоторые сразу вводят своим пациентам мощные обезболивающие средства при первом же «Ой!», в то время как другие практически никогда не сдаются. Я отношусь к последней категории и получил репутацию крайне жесткого врача. Я знал, что опиоид усилит ее зависимость, и ее следующая поездка в скорой помощи в нашу неотложку может быть по поводу передозировки.

Моей первой задачей было исключение, казалось бы, маловероятной возможности того, что на этот раз реальная патология могла быть причиной ее боли. Поэтому я начал задавать свои обычные вопросы, пытаясь понять, была ли ее боль реальной.

Трудно доказать, что боль есть и еще труднее ее опровергнуть. Собственно, боль - это субъективный крик нейронов, который никто не может слышать. Но в медицинской школе я узнал несколько трюков, часть универсальной, но неофициальной учебной программы, и эпидемия, вызванная рецептами, с тех пор оттачивала мои детективные навыки.

Сначала я оценил характер боли Бриттани, ее специфическую локализацию и любые сопутствующие симптомы. Боль была «повсюду», сказала она, давая только путаные и противоречивые ответы на вопросы о времени появления боли или связанной с ней рвоте, диарее, запоре или лихорадке. Бриттани - это то, что врачи и медсестры называют «страшным историком». Её единственная уверенность заключалась в том, что эта боль была наихудшей из когда-либо имевших место, и помочь может только самых сильный внутривенный опиоид.

Она извивалась, когда я обследовал ее, ее руки хватались за металлические поручни каталки. Боль обычно повышает частоту сердечных сокращений и кровяное давление пациента, иногда эти данные свидетельствуют о наличии болевого синдрома. Показатели Бриттани были близки к верхним пределам нормы - хотя состояние отмены опиоидов также вызывает повышение витальных показателей, напомнил я себе.

Я внимательно наблюдал за ее реакцией, когда я осматривал ее живот. Она взмахнула руками и заплакала в ответ на самое легкое прикосновение моей руки к ее животу, чрезмерная реакция, которая предполагает симулирование. Пальпируя и выслушивая живот, я прижал круглую головку стетоскопа к ее телу сильнее, чем обычно - если бы она разыгрывала, она бы не прореагировала, потому что пациенты обычно ожидают, что боль усилится только тогда, когда врачи нажимают руками, а не при использовании стетоскопа. Тем не менее, она поморщилась.

В прошлом ее жалобы на боль легко устранялись. На этот раз я почувствовал неуверенность. Я решил заказать анализы крови и мочи, хотя это было расточительством. Я предполагал, что если ее анализы будут нормальными, и тогда я смогу смело отправить ее домой, хотя я боялся театрального спора, который должен был произойти. (В большинстве случаев она угрожала судебным процессом и вылетала из неотложки, не демонстрируя никаких признаков боли). Между тем, я предложил Тайленол и антацид и вышел из комнаты под градом ее ругательств.

На решение врача о применении опиоидов или его неиспользовании оказало влияние недостаточное обращение внимания на боль в 1990-х годах. Это было широко распространенное явление, которое вызывало возмущение у публики - какой еще более страшный грех мог совершить врач, имея возможность облегчить человеческие страдания и все же воздержавшийся от этого?

К тому времени, как я поступил в медицинскую школу в 2005 году, подход к боли изменился; агрессивное лечение стало стандартом ухода. Меня научили рассматривать боль как жизненно важный признак. Боль надо было откалибровать по субъективной шкале от 1 до 10 и затем оценить примерно также, как я бы оценивал сердечный ритм, кровяное давление и температуру тела. Я узнал, что опиоидными препаратами более длительного действия нельзя злоупотреблять. Что зависимость редко возникает из-за терапии болезненных состояний опиоидами. Узнал, что у пожилых пациентов минимальный риск развития зависимости. Я обучался в тот короткий период невежества, когда медицина была убеждена в том, что «Война с болью», сражавшаяся с запретом на рецепты, была лишена рисков. Тем не менее, даже когда нам давали эти уроки в лекционных залах, более опытные врачи, работающие в поле, видели «письмена на стене» и учили нас при клинических ротациях, вынюхать искателей наркотиков.

Тот учебный план теперь можно рассматривать как пропаганду, как список ужасных мифов, которые сейчас развенчаны. Те курсы обучения привели к постоянному притоку опиоидов в американские общины, наращивая отчаяние и ускоряя разрушение. Когда я начал учиться в медицинской школе, частота и количество назначений опиоидов начали расти, и в 2012 году они достигли отметки более 255 миллионов, причем их количество составляло 81,3 на каждые 100 человек в Соединенных Штатах.

Но сегодня, в ответ на эпидемию, существует опасность вернуться туда, где мы были в 90-е годы, к бессердечному отношению к боли. В головах врачей появляются вопросы - когда и в каком количестве опиоиды нужны, но тут мало консенсуса. Одно исследование врачей неотложной помощи и их процедуры назначений показало, что на принятие врачами решения о назначении опиоидов влияют проблема наркомании, их личный медицинский опыт, давление со стороны законодательства штата, которое стремится обуздать назначения опиоидов, беспокойство по поводу оценки удовлетворенности пациентов. Некоторые врачи ощущают на себе административное давление и назначают опиоиды более свободно, чтобы улучшить показатели. Врачи могли видеть своих собственных зависимых родственников или друзей в лицах своих пациентов: брата или двоюродного брата, которые возможно, занимались воровством и в течение многих лет плели паутину лжи, сжигая мосты и торгуясь со сбитой с толку семьей за каждую дозу.

Ожидая результатов лабораторной диагностики Бриттани, я просмотрел ее электронную медицинскую карту. Недавние опиоидные предписания от других врачей не значились в тот день, что, возможно, объяснило ее посещение. У нее не было никаких необычных свежих оценок состояния или результатов тестирования, чтобы предположить развивающийся патологический процесс. Я видел только диагнозы типичные для искателя наркотиков: «Полисубстантное злоупотребление», «Зависимость от героина», «ПТСР» - алые буквы, являющиеся принадлежностью ее карты. Я беспокоился о том, чтобы не пропустить потенциально опасное состояние, но я также и не хотел быть простофилей.

Я незаметно заглянул в комнату Бретани, чтобы посмотреть также ли она поглощена болью. Если бы она сейчас сидела комфортно, когда никто ее не видит, я мог бы не принимать на веру ее боль. Но она лежала и стонала. Я почувствовал отвращение от своей параноидальной слежки.

Я приказал медсестре назначить внутривенное противовоспалительное и лекарство от тошноты, надеясь постепенно усилить обезболивание, используя необходимый минимум. Следующим шагом был опиоид, который я боялся давать ей. Я нетерпеливо ждал результатов лабораторных анализов Бриттани в комнате врачей, все еще ожидая быстрой выписки пациентки.

Медсестра просунула голову в комнату. «У нее лейкоциты 18», - сказала она. В моем животе забурлило. Повышенное количество белых кровяных клеток тревожило, это возможный признак заболевания, скрытого в брюшной полости Бриттани. И анализ крови нельзя было подделать. Я вернулся к ее постели, к стонам, которые я пытался игнорировать. Я назначил дозу морфина внутривенно и КТ - изображение показало явные признаки язвы желудка, которая разорвала стенку ее желудка, выпуская воздух в живот. Ей нужен был хирург, в дополнение к интенсивному лечению от наркотиков.

Опиоиды - это неоднозначное благо: наряду с их разрушительным потенциалом я регулярно наблюдаю за их необузданной силой. Дети с костями, согнутыми в виде вопросительного знака, получают струю аэрозольного фентанила в обе ноздри при входе в мою неотложку. Почти сразу они садятся удобно на свои кровати, несмотря на сломанные кости, их зрачки уменьшаются до размера маковых семян. Иногда подходят только опиоиды. В такие моменты я восхищаюсь тем, что молекулы из какого-то растения точно соответствуют нашим собственным рецепторам боли, облегчая худшие из наших физических страданий.

Целебная сила, дарованная врачам Федеральным управлением по борьбе с наркотиками, предполагает большую ответственность, но не очень-то много проницательности, чтобы отличить болезнь от поиска наркотиков. Опиоиды - это атомная энергия обезболивания, и их неправильное использование также приводит к смерти и разрушениям в национальном масштабе. Врачи запустили эту эпидемию, и теперь перед нами стоят задачи как предупреждения передозировок, так и лечебное применение. Даже при мольбах наркоманов пусть нам удается сохранить  спокойствие, смелость и мудрость, чтобы помочь отменить то, что мы уже совершили.

Автор - Джонатан Рейзман, врач неотложной помощи в Потсвилле, США, шт. Пенсильвания

Источник

 

Вітамін К

17.03.18 23:50

vitamin-k-2 Вітамін К це найважливіший вітамін і навколо нього виникла ціле павутиння непорозумінь, з якими постійно стикаєшся, якщо читати псевдонаукові статті.


Що це взагалі таке - вітамін? Словник визначає вітамін, як органічний компаунд, природно присутній в тканинах рослинного і тваринного походження, який в малих кількостях є незамінним для контролю метаболічних процесів.


Ще більш конкретно вітамін можна визначити як коензим, основна роль якого полягає у виконанні ензимами своїх функцій найкращим чином.


Наприклад, для ефективної трансформації алкоголю ензиму дегідрогеназі необхідній ко-фактор вітамін В6 (піридоксин), при відсутності якого на швидке позбавлення від похмілля надій мало.


А чи існує проблема, щоб швидко дати організму всі необхідні йому вітаміни? Загляньте в будь-яку аптеку, де в яскравих паковах знаходяться всі можливі вітаміни.


Насправді проблема є. Навіть не одна, а дві. Весь широкий асортимент пропонованих вітамінів, за рідкісним винятком, не містить природних сполук, а містить їх синтезовані версії. А це дві великі різниці.


Друга проблема має більш універсальний характер. Навіть в тих рідкісних випадках, коли пропонуються вітаміни, отримані шляхом екстракції з природних речовин (рідких, тому що цей процес набагато дорожчий, ніж їх синтез) вони знаходяться в ізольованій формі, тоді як протягом століть вітаміни надходили до нас як комплексна частина сполук.


А може в такому чистому вигляді вони навіть і краще? Ні, не краще. Більшість з них в ізольованій формі токсичні для нашого організму і прямо направляються в печінку для детоксикації. У печінки є спеціальний процес для приєднання до них протеїну. Все б нічого, але навіщо це печінки потрібно? У неї і без того турбот вистачає.


Навіщо цей лікнеп. Він знадобиться для кращого розуміння питань, пов'язаних з цим вітаміном.


Треба почати з того, що як такого вітаміну К просто не існує, так само, як немає просто вітаміну В або Е, а є багато різних вітамінів В (В1, В2, ... ), а у К їх всього два - К1 і К2, хоч насправді і це не зовсім не так. Різновидів К2 теж дуже багато, але значення мають лише два різновиди, про які й піде мова.


Всі форми вітаміну К надзвичайно важливі для оптимальної роботи організму. Об'єднує їх одна властивість, якою цей вітамін, відкритий порівняно недавно (1920 - 1930 роках) зобов'язаний своєю назвою - процесу згортання крові.


Цю функцію виконує в основному вітамін К1, кількість якого в нашій дієті превалює над іншими формами цього вітаміну (75 - 90%), і нестача якого непоміченою не залишиться. Почнуть кровоточити ясна, з'являться часті випадки носової кровотечі або довго не будуть розсмоктуватися синці.


Гарна новина полягає в тому, що всіх цих і інших серйозних неприємностей можна легко уникнути, включивши в щоденний раціон зелені листові салати, шпинат, броколі, брюссельську капусту, будь-яку іншу зелень. Обидва вітаміни К - жиророзчинні субстанції, і вони значно краще засвоюються в присутності жиру. Оливкової олії, наприклад, а ще краще -авокадо.


Дефіцит вітаміну К2, на відміну від його візаві, помітити практично неможливо, він проходить асимптомно, але це зовсім не означає, що без наслідків. Зовсім, навіть, навпаки. Серйозних наслідків такого дефіциту жодній людині уникнути не вдається.


Деякі з них: насамперед це позначиться на щільності кісток. Замість них кальцій буде осідати на стінках судин «кальцифікуя» їх, серйозно підвищуючи ймовірність розвитку інфаркту та інсульту, не кажучи вже про такі «дрібниці», як артрит і остеопороз.


Що для онкології? Нічого гарного. Згідно з опублікованими в 2010 році результатами проведених в Євросоюзі досліджень щодо зв'язку раку і дієти http://ajcn.nutrition.org/content/early/2010/03/24/ajcn.2009.28691.abstract, є прямий зв'язок між дефіцитом вітаміну К2 і підвищенням частоти онкологічних захворювань. Більш того, усунення цього дефіциту на 30% знижує ризик смерті від раку.


Ось до якого висновку прийшло дослідження, яке проводилося під егідою поважної міжнародної організації з участю понад 24 000 пацієнтів:


"Висновок: Наші дослідження свідчать про те, що прийом вітаміну К, яким багаті сири, асоціюється зі зниженням ризику виникнення і фатального результату онкологічного захворювання».


Це дослідження і висновок цікаві ще й тим, що в якості основного джерела вітаміну К2 служив сир. Вітамін К2 утворюється в процесі ферментації як тваринних продуктів (сир, кефір, масло, яєчний жовток), так і рослинних (натто, ферментовані овочі).


Чи є різниця? Дуже велика. Не тільки в довжині вуглеводневих ланцюжків, що визначають різні форми вітаміну К2 і яких дуже багато, але значення мають лише дві: МК-4, що виникає при ферментації з тваринних продуктів, і МК-7 - з рослинних.


Якщо для ферментації використовують пастеризоване молоко корови, що утримується в умовах промислових ферм, то не шукайте там К2, його концентрація в таких продуктах мізерна у порівнянні з продуктами, що отримуються з сирого молока корівки, яка харчувалася травою.


Ці різновиду вітаміну К2, на відміну від К1, прекрасно засвоюються нашим організмом, але МК-4 має дуже короткий період напіврозпаду, всього одну годину, і швидко виводиться з організму. Проте, цією формою вітаміну К2 ні в якому разі не варто нехтувати. Багато досліджень показують, що МК-4 грає досить істотну роль в експресії генів, вмикаючи одні й вимикаючи інші, тим самим запобігаючи виникненню онкологічного захворювання.


Але тут треба попередити. Не варто намагатися замінити нестачу МК-4 вітамінною добавкою. Це буде завжди синтетична версія. Користь від неї сумнівна, а шкода може бути дуже великою.


А де ж його брати? Дуже зручно і приємно його отримувати по черзі, попиваючи «супер каву» та «супер чай»,


https://montreal15.livejournal.com/29131.html


https://montreal15.livejournal.com/30147.html


Якщо тепер звернутися до МК-7, версії вітаміну К2 з довгим ланцюжком, то основною його перевагою буде значно довший період напіврозпаду. Він залишається в організмі значно довше, ніж МК-4, і його можна приймати один раз на день у вигляді вітамінної добавки. Його завжди отримують з ферментованих соєвих бобів (натто).


Багато досліджень свідчать про те, що регулярний прийом МК-7 ефективно пригнічує хронічний запальний процес, який є неодмінним супутником практично будь-якого онкологічного захворювання.

https://montreal15.livejournal.com/


Эффективное лечение алкоголизма

Квалифицированная наркологическая помощь

Черкассы. Черкасская область

Прерывание запоя. Кодирование.

Эспераль. Психотерапия.

Противоалкогольные препараты длительного действия

Терапия эмоционально-волевых расстройств

096-966-7318; (0472) 56-00-76

 

Про вітаміни

11.03.18 23:05

DSC_0002_Ps_1

З приводу застосування тих чи інших вітамінів консультуйтесь зі своїм лікарем

Почнемо з основ: аскорбінова кислота – не є вітаміном C, альфа-токоферол - не вітамін E, ретиноид - не вітамін А. Список можна продовжувати до нескінченності (поки не закінчаться всі вітаміни), але факт залишається фактом: колосальні суми грошей були витрачені на «вбивання» подібної інформації в голови обивателів. Самі по собі вітаміни - складні біологічні комплекси. Їх активність (вважай - корисність) залежить від безлічі факторів, передбачити які практично неможливо. Вітаміни просто так не можна взяти, засунути в солодку комерційну оболонку і продавати по 100 гривень за баночку. Фактично, це вже й не вітаміни, а синтетика для будь-якої здорової істоти.

Справжнім першопрохідником вітамінної справи став доктор Роял Лі (Royal Lee) , який в середині 20 століття задався питанням про сутність вітамінів. Його роботи досі ніхто не може спростувати. Всі, хто сьогодні всерйоз займаються вітамінами, використовують його дослідження.

На собі Лі відчув всю міць «лікарської індустрії», проти свавілля якої боровся. 40 років тому американський суд за позовом «Управління по санітарному нагляду за якістю харчових продуктів і медикаментів» (FDA) прийняв безпрецедентне рішення, наказавши вченому спалити всі матеріали за 20 років роботи. А все через те, що Ли вдалося довести згубний вплив рафінованого цукру і білого борошна на здоров'я артерій, травної системи, серця і розвиток раку.

Як FDA перетворилося в ланцюгового пса монополістів - окрема розмова. На початку 20 століття контроль за медичними і продуктовими компаніями здійснювало «Хімічне управління». До 1912 року управління очолював доктор Харві Уайлі, який мав ... незвичайну, як на наш час, точку зору на здоров'я нації: «Жоден американський харчовий продукт не буде містити бензойну кислоту, сірчисту кислоту, сульфіти, галун або сахарин. Безалкогольні напої не повинні містити кофеїн або теобромін. Біле борошно не може перебувати у вільному роздрібному продажі ніде на території Америки. Харчові продукти та медичні препарати повинні бути захищені від підробок.  Тільки тоді здоров'я американців буде неухильно збільшуватися, а тривалість життя зростати».

Доктор Уайлі навіть намагався усунути з ринку компанію Coca-cola з її штучним напоєм! Дбав про здоров'я нації, нісенітниця якась! Його тоді зняли з посади, адже колега Уайлі, доктор Елмер Нельсон, який змінив Харві на посаді керівника управління, передав владу в руки самим порядним людям в країні - харчовим монополістам, які вже точно могли нагодувати всю Америку. Але повернемося до вітамінів. Почнемо, мабуть, з вітаміну С. Скрізь, який ресурс ми б не відкрили, вітамін С асоціюється з аскорбіновою кислотою, як ніби це одне і те ж! Але це не так! Аскорбінова кислота лише ізолят, фрагмент натурального вітаміну С.

Крім аскорбінової кислоти, вітамін С повинен включати: рутин, біофлаваноїди, Фактор К, Фактор J, Фактор P, тирозиназу, аскорбіноген. Якщо хтось хоче отримати активний вітамін, то всі складові вітаміну С важливо підібрати в правильній пропорції. Аскорбінова кислота, зокрема, потрібна для запобігання швидкого окислення вітаміну і розпаду. І тільки ... Все американські фармацевти закуповуються, до речі, в одному місці, на фабриці Хоффмана-Лярош в Нью Джерсі, де аскорбінову кислоту в промислових масштабів виробляють з хімікатів. На виході відрізняються упаковки і лейбли, але не вміст ... Слово «синтетичний» має на увазі 2 умови: продукт створений руками людини і ніде в природі не зустрічається. Важливо розуміти різницю між вітаміном і його активністю.

Уявіть, що організм - машина, а вітаміни - бензин. Ваше завдання змусити машину їхати. Ви заливаєте бензин, але одного цього мало! Мотор, карбюратор, подача палива - все повинно працювати в комплексі, для успіху всієї затії. Потрібно розуміння того факту, що вітаміни це набагато більше, ніж аскорбінові пігулки, які ми раз на місяць купуємо в аптеці. Вітамін С передає життя, частинку сонячного світла, землі, а синтетичні вітаміни цього не роблять. Що вони роблять взагалі -боюсь цього ніхто точно сказати не може. Вітамінів взагалі не потрібно багато, достатньо тих речовин, що ми отримуємо з їжі. Вони, до речі, абсолютно нешкідливі. Аскорбінова кислота не діє, як поживна речовина. Вона навіть не лікує цингу! Лук - лікує. Картопля, в якій міститься всього 20 мг вітаміну С - теж лікує! А аскорбінова кислота - ні. Зрозуміло, екологічна обстановка залишає бажати кращого, які тільки хімічні препарати не використовують фермери для збільшення прибутку (щорічно, за даними ООН, в світі використовують більш 2 000 000 тонн пестицидів). 50 років тому продукти були значно чистіше. Хоча вже тоді Роял Лі описав дієту американців як «споживання умертвіння їжі».

Вітаміни та мінерали невіддільні: вітамін D необхідний організму для засвоєння кальцію, мідь «активує» вітамін С. В цьому і полягає ще одна важлива відміна синтетичних вітамінів від натуральних: споживаючи штучні таблетки ми змушуємо організм задіяти власні запаси мінералів, які все одно отримуємо з їжі . В Америці продажем вітамінних комплексів займаються 110 підприємств. Лише 5 з них працюють з цільними харчовими вітамінами. Причина проста: цільні вітаміни коштують дорожче. Люди ж з метою економії вважають за краще витрачати на синтетичні вітаміни (вдумайтеся!) 9 000 000 000 доларів на рік (у 2008 році, за орієнтовними даними, на харчові добавки витратили 23 000 000 доларів). З іншими вітамінами ситуація не краща: натуральний вітамін А важливий для збереження гостроти зору, синтезу ДНК, захисту клітин від вільних радикалів. Вітамін А (бета каротин) є антиоксидантом, підтримуючи роботу серця, легень, артерій.

У 1994 році незалежне дослідження показало: синтетичний вітамін А не працює. Зовсім. Зате люди, його приймають, на 8% частіше страждають від серцевих нападів і раку легень, ніж ті, що  вживають плацебо. Синтетичний вітамін В просто і зі смаком привів до безпліддя 100% піддослідних свиней! Його ж з дьогтю роблять! А B12 з осадів стічних вод! Ну і що?

Эффективное лечение алкоголизма

Квалифицированная наркологическая помощь

Черкассы. Черкасская область

Прерывание запоя. Кодирование.

Эспераль. Психотерапия.

Противоалкогольные препараты длительного действия

Терапия эмоционально-волевых расстройств

096-966-7318; (0472) 56-00-76

 


Страница 1 из 35