Мой блог

О взаимоотношениях между людьми

17.01.17 00:11

!!!!!!!!!! Ирина Бондаренко

Многие мои друзья уже слышали мои впечатления о том, как жизнь в США повышает самооценку. Я рассказывала это всем, кого видела, потому что это самое большое открытие для меня за последние месяцы: существует в мире среда, которая всеми своими проявлениями повышает вашу самооценку, без особых усилий с вашей стороны. И эта среда - в штате Мериленд (в остальных не жила, утверждать не буду). Я хочу еще раз закрепить выводы здесь, в фб, и приношу извинения тем, кто услышит об этом в очередной раз.

Первое. Рабочий этикет США предполагает помощь просителю по любому вопросу, даже если человек этим вопросом не занимается. Начиная с вопроса на улице "Где ближайший секс-шоп", и заканчивая регистрацией в стране - никто никогда в ответ не скажет "Вы что, дурак?" и не посмотрит косо. Никто не посмотрит иначе, спросили вы секс-шоп или булочную. Или спросили вы, какой сегодня год, и в какой вы стране. Во всех случаях вам отвечают вежливо, корректно, по сути и всячески стараются помочь.

В результате исчезает страх зайти в кабинет и спросить что-нибудь. Исчезает страх задать тупой вопрос (точнее, вопрос, который слушателем может быть расценен, как тупой) или быть изгнанным к доске объявлений. Думаете, без этого страха люди начинают задавать больше тупых вопросов? Нет. Зато у них появляется ощущение, что их вопрос важный, их мнение важно. Самооценка нормализируется.

Эффект "мое мнение важно" возрастает в дискуссиях, обсуждениях, в классе, на конференции. Ведущий радостно восклицает, указывая на вас и каким-то непостижимым образом помня ваше имя: "Да, Ирина, прошу вас, спрашивайте!" и "Спасибо за такой хороший вопрос!".

Итак, первое - рабочий и учебный этикет подталкивает вас выражать свое мнение без страха, и убеждает, что ваше мнение важно.

Второе. Никто не лезет в вашу личную жизнь. Вопросы о том, сколько ты зарабатываешь, какой балл получил, в каком доме живешь, есть ли у тебя парень, дети, когда планируешь замуж, считаются неприличными, и их задают только иностранцы, едва приехавшие в страну и еще не осознавшие этого нюанса. Как иностранцу, тебе такие вопросы сперва прощают. Потом, если ты допускаешь бестактность, отвечают "Are you ok?", что означает "Ты переступил черту". Я лично переступила дважды. Теперь я такие вопросы даже в Киеве не задаю.
Близкие друзья могут обсуждать эти вещи, но в положительном ключе и предельно безоценочно (об этом дальше).

Вывод. Никто не знает о твоих доходах, баллах, отношениях, и ты не знаешь тоже, и не можешь сравнивать и завидовать/презирать. Каждый человек достоин уважения, независимо от его статуса и оценок. Это тоже повышает самооценку.

Третье. Никто никому не дает оценок, ярлыков, особенно негативных. Позитивное можно сказать, но осторожно. А негативное - только в кругу очень близких друзей, и очень редко. Я лично помню только три случая: про мальчика, который всегда опаздывал, другого мальчика, который не сделал свой кусок групповой работы и про девочку, которая опоздала с дедлайном. Как видите, во всех случаях осуждали поступок, а не человека. Никаких оценок не дают личному решению человека, статусу, баллу, работе, машине, семейному положению (в том числе, "молодец, второго родила!" считается неприемлемым), и тем более, внешнему виду, произношению, национальности.

Научившись не давать оценки, желание их давать пропадает надолго. Не потому, что сдерживаешься, нет. Просто оценочные мысли исчезают вообще. Учитывая, что после двух недель в Киеве навык давать оценки потихоньку ко мне возвращается, предположу, что это часть нашей культуры, которая легко искореняется при попадании человека в другую культуру.

Вывод. Заходя в класс, ты можешь быть уверен, что, во-первых, никто о тебе ничего плохого не знает, и во-вторых ничего плохого о твоей внешности, произношении, вопросе не думает. Это не может не добавить к самооценке.

Четвертое. Никто не дает советов. Если попросишь - можешь получить совет. Но чтобы кто-то сказал в метро "Снимите рюкзак, уступите место, оденьте на ребенка шапочку" - такого нет. Ребенок может лазить по полу и облизывать ножки сидений, и никто не сделает замечания. За ребёнка ответственны его родители, вплоть до тюрьмы, потому они знают, что делают.

Да, американцы не так безаппеляционны, как, скажем, немцы. Немцы (Берлин) могут сесть на одно сидение, положить ноги на другое, а рюкзак на третье, и сидеть так, пока кто-то не попросит их подвинуться. Напротив, американцы очень следят за тем, чтобы не помешать другим, потому рюкзак они снимут сами. А если не снимут - значит, это их личное решение, может даже молчаливый протест или внутреннее убеждение, а значит, читай пункт 1, это мнение нужно уважать. И все едут и уважают.

Вывод. Отсуствие советов и корректив твоих действий повышает самооценку.

Пятое. Участие и искренний интерес. Приходя после выходных в класс, я сперва удивлялась, почему меня так ненавязчиво, но с искренним участием спрашивают, как я провела выходные. Неужели я им так интересна? Через месяц я словила себя на том, что сама спрашивала Клэр о ее выходных, и что мне было очень интересно. Они с парнем кота в парке нашли и, что необычно для США, умудрились оставить его себе. Узнавать, как себя чувствуют и о чем думают окружающие люди - это правда интересно. Как я раньше этого не замечала!

Немного про "жаловаться". В американском общении жаловаться - это нормально. Если у тебя что-то не получается, кто-то огорчил, то поделиться этим имеет психотерапевтический эффект, более того, кто-то даже сможет помочь решить проблему. Особое искусство американцев - поддержать тебя и не осудить обидчика. Сопереживание окружающих дает ощущение, что ты нужный человек и сказывается на самооценке.

Наше же суровое воспитание предполагает, что жаловаться - это плохо, никогда не жалуйся. Наше "мальчики не плачут" распространяется и на мальчиков, и на девочек, и имеет достаточно травматичный эффект. Моя мама, которой очень больно и невозможно передвигаться, не может этим не поделиться, и страдает от этого, мол, жаловаться плохо - а это двойная травма!

Плакать - это нормально, и это не делает мальчиков менее мальчиками.

Вывод: искреннее участие и сопереживание дает ощущение того, что ты важен, и повышает самооценку.

Я столько написала про самооценку, что привыкшим к негативному значению этого слова может показаться, что американцы - заносчивые самоуверенные зазнайки. На самом деле, я никогда не чувствовала себя настолько комфортно в обществе людей, как в США. Мне не нужно скрывать свои мысли, бояться, что кто-то неправильно меня поймет, пытаться быть "женственной" и приветливой, стараться выглядеть красивее, чем я есть, и заливаться краской смущения от того, что сказала глупость. Я перестала извиняться, мол, "извините меня неразумную, может, я сейчас глупость спрошу" - вообще такой мысли не возникает. Я стала отвечать на комплименты "Спасибо, мне очень приятно", а не "Ой, да что вы, просто голову помыла" (что раньше казалось мне очень смешным).

Чехов написал как-то (неточная цитата): "Если попадет свежий огурец в банку с солеными, то как он ни старайся, ни выкручивайся - все равно засолится". Я вот засолилась, не сопротивляясь. И мне то, как я ощущаю себя сейчас, очень нравится. Я вообще всем в себе и в своей жизни довольна.

Впрочем, приехав в Киев, уже ощущаю процесс "обратной засолки". Шапка не такая, ботинки не женственные, прыщ на носу. Хоть из дому не выходи.

Сильным должен быть человек, чтобы не только выбрать качества и манеру общения, которые ему нравятся, но и удержаться от "прогибания" в другой среде. Чтобы сохранить, укоренить необратимо в себе то, что он выбрал, как правильное для себя.

Свободолюбие, толерантность, поощрение и уважение разных мнений, невмешательство в личную жизнь и отсутствие советов и оценок. Вот мой список.

Эффективное лечение алкоголизма

Черкассы. Черкасская область

Бросить пить легко

096-966-7318

(0472) 56-00-76

 

Тобі ніхто нічого не винен

06.01.17 01:19

!!_2015.04.18_Абрикос на даче_DSC_0007

У 1966 році інвестиційний аналітик Гаррі Браун на Різдво написав своїй 9-річній доньці лист, яке до цих пір цитують. Він пояснив дівчинці, що нічого в цьому світі - навіть любов - не можна сприймати, як даність.

Зараз Різдво, і у мене звичайна проблема - який подарунок тобі вибрати. Я знаю, що тебе радує - книжки, ігри, сукні. Але я дуже себелюбивий. Я хочу подарувати тобі щось таке, що залишиться з тобою довше, ніж на кілька днів або навіть років. Я хочу подарувати тобі щось, що буде нагадувати тобі про мене кожне Різдво. І, знаєш, мені здається, я вибрав подарунок. Я подарую тобі одну просту правду, яку мені довелося засвоювати багато років. Якщо ти зрозумієш її зараз, ти збагатиш своє життя сотнями різних способів і це захистить тебе від маси проблем в майбутньому.

Так ось: тобі ніхто нічого не винен.

Це означає, що ніхто не живе для тебе, моя дитино. Тому що ніхто не є тобою. Кожна людина живе для себе самого. Єдине, що він може відчути - це своє власне щастя.

Якщо ти зрозумієш, що ніхто не повинен організовувати тобі щастя, ти звільнишся від очікування неможливого.

Це означає, що ніхто не зобов'язаний тебе любити. Якщо хтось тебе любить - значить, в тобі є щось таке особливе, що робить його щасливим. З'ясуй, що це, постарайся зробити це ще сильнішим, і тоді тебе будуть любити ще більше.

Коли люди щось роблять для тебе, це відбувається тільки тому, що вони самі хочуть це зробити. Тому що в тебе є щось важливе для них - щось, що викликає у них бажання сподобатися тобі. Але зовсім не тому, що вони тобі повинні. Якщо твої друзі хочуть бути з тобою, це відбувається не з почуття обов'язку.

Ніхто не повинен тебе поважати. І деякі люди не будуть до тебе добрими. Але в той момент, коли ти зрозумієш, що ніхто не зобов'язаний робити тобі добро, і що хтось може бути з тобою недобрим, ти навчишся таких людей уникати. Тому що ти їм теж нічого не винна.

Ще раз: ніхто тобі нічого не винен.

Ти повинна стати кращою насамперед для себе самої. Тому що якщо у тебе вийде, інші люди захочуть бути з тобою, захочуть давати тобі різні штуки в обмін на те, що ти можеш їм дати.

А хтось не захоче бути з тобою, і причини будуть взагалі не в тобі. Якщо таке трапиться - просто шукай інші відносини. Нехай чужа проблема не стає твоєю.

У той момент, коли ти зрозумієш, що любов і повагу оточуючих треба заробити, ти вже не будеш чекати неможливого і ти не будеш розчарованою. Інші не зобов'язані ділитися з тобою власністю, почуттями або думками. А вже якщо вони це зроблять - то тільки тому, що ти це заробила. І тоді ти зможеш пишатися любов'ю, яку ти заслужила і щирою повагою друзів. Але ніколи не можна приймати все це як належне. Якщо ти це зробиш - ти всіх цих людей втратиш. Вони не «твої по праву». Домагатися їх і «заробляти» їх треба щодня.

У мене як гора з плечей звалилася, коли я зрозумів, що мені ніхто нічого не винен.


Поки я думав, що мені належить, я витрачав жахливу кількість зусиль, фізичних і емоційних, щоб отримати своє. Але насправді ніхто не зобов'язаний мені гарною поведінкою, повагою, дружбою, ввічливістю або розумом. І в той момент, коли я це зрозумів, я став отримувати набагато більше задоволення від всіх своїх відносин. Я сфокусувався на людях, які хочуть робити ті речі, які мені від них потрібні. І це послужило мені хорошу службу - з друзями, партнерами по бізнесу, коханими, продавцями і незнайомцями.

Я весь час пам'ятаю, що я можу отримати те, що мені потрібно, тільки якщо ввійду в світ свого співрозмовника. Я повинен розуміти, як він думає, що вважає важливим, чого він врешті-решт хоче. Тільки так я можу отримати від нього щось, що потрібно мені. І тільки зрозумівши людину, я можу сказати, чи потрібно мені від нього насправді щось.

Не так просто підсумовувати в одному листі те, що мені вдалося зрозуміти за багато років. Але може бути, якщо ти будеш перечитувати цей лист кожне Різдво, його сенс буде для тебе з кожним роком трохи ясніше.

Я сподіваюся на це, тому що я хочу більше, ніж будь-чого, щоб ти зрозуміла цю просту істину, яка зробить тебе вільною: тобі ніхто нічого не винен!

Ефективне лікування алкоголізму

Черкаси. Черкаська область

Кодування. Еспераль. Підшивка
Медикаментозне лікування. Виведення із запою

Супроводження у ремісії

096-966-7318;   (0472) 56-00-76;  094-984-1076

 

 

Закони показовості дрібниць

06.01.17 00:36

!!!!_2016.07.25_Туман_Парк

Ефективне лікування алкоголізму

Черкаси. Черкаська область

Кодування. Дисульфірам. Еспераль. Підшивка

Медикаментозне лікування. Виведення із запою

Супроводження у ремісії

096-966-7318; (0472) 56-00-76; 094-984-1076

Наталія Грейс - психолог і автор книги «Закони Грейс», спробувала узагальнити колекцію спостережень і роздумів про життя. Умовиводи, які вдалося виявити автору, можуть допомогти нам стати трохи мудрішими і зберегти свої сили.

1. Закон показовості дрібниць

Як людина проявляє себе в дрібницях - такий він і є!

Він може бути щедрий по-царськи, але раз на рік, але якщо дріб'язкова натура проявляється щодня в дрібницях….Дрібниці куди більш показові.

2. Закон неминучості втрат

У всьому, що людина робить, він допускає промахи. Тому втрати неминучі.

Втрати неминучі, панове! Знаючи це, не слід засмучуватися занадто сильно. Не на все ми можемо вплинути. Є загальні закони всесвіту. Ми не можемо бути ідеальними, і наші дії - також. Неминучість втрат приймайте зі смиренням. Мабуть, воно потрібно лише тут.

3. Краще недо-, ніж пере-

Це стосується абсолютно всього. Наприклад, якщо вимовляєте промову, то закінчить її до того, як люди втомляться. Гете говорив: «Таємниця нудного полягає в тому, щоб сказати все». Пішли на побачення - попрощайтеся трохи раніше, ніж це захоче зробити ваш партнер. Ідіть з гостей перш, ніж вони занудьгують по самотності. Пам'ятайте: краще недо-, ніж пере -...

4. Закон загальної упряжки

Двоє коней в одній упряжці в змозі зрушити з місця 15 тонн. А ось кожна з них окремо - тільки 3 тонни. Впрягайтесь у справи не менше, ніж по двоє, і будете ефективні. «Нитка потрійна не скоро порветься».

5. Закон терміну

Призначення терміну виконання будь-якої справи збільшує його подієву ймовірність.

Одна справа сказати «зателефонуємо» і зовсім інше - «я подзвоню тобі завтра о десятій ранку». Імовірність дзвінка в другому випадку істотно вище.

6. Закон обнулення

Мозку необхідно обнулення. Якщо ви повернулися додому і ледве тримаєтесь на ногах, а зроблено лише 14 справ з 28 запланованих на сьогодні, якщо ви сіли і сидите, тупо дивлячись перед собою в порожнечу, то не звинувачуйте себе за неефективність! Мозок не може безперебійно виконувати ваші розпорядження. Собою йому теж необхідно зайнятися. Повинен же він навести порядок у всіх тих «дрантях», що ви в нього понакидали. У цей час потрібно відсутність будь-якої інформації ззовні. Мозок «очищається» в цей час. Це і є обнулення. Навіть грунт перестає бути родючим, коли в сьомий рік йому не дають відпочити, а змушують народжувати знову. Це робить його безплідним рабом. Хай живе обнулення!

7. Закон хибності ідеальних умов

Ніколи не буде ідеальних умов. Нерозумно, звичайно ж, заперечувати, що сприятливі обставини зрідка трапляються. Ще рідше комусь вистачає мудрості скористатися ними. Частково тому, що можливості ховаються під личиною проблем, які потрібно вирішувати.

8. Закон компенсації

Не буває всього одночасно! Чи можете уявити: дружина - красуня, манікюр, зачіска, пироги вдома не пересихають, в ліжку з чоловіком - чудеса винахідливості і пристрасті; діти купаються в увазі; геніально співає, розважає гостей грою на роялі; здорова - ну просто кров з молоком; поступлива, характер шовковий, зустрічає посмішкою, геніальна поетеса, щасливий підприємець, ідеальний друг? ..

Не буває всього одночасно, тому Наполеон боявся кішок, Чайковський їв папір і плакав до десяти разів на дню, Суворов часто прикидався дурником, Шиллер на повному серйозі клав в стіл гнилі яблука для прикорму музи, а Бах жбурляв у органіста перукою, коли той фальшивів. Якщо в чомусь одному людина досягла істотних успіхів, то в іншому у нього зазвичай буває недобір. Але людина цінна не стільки відсутністю вад, скільки наявністю достоїнств.

9. Закон впливу

Оточення впливає на те, яким стане людина. У медицині є таке поняття - норма реакції. Очевидно, що комусь судилось бути стрункішою, комусь - повніше. Але навіть і в межах поняття про повноту можна бути повненьким симпатягою, а можна бути обрезклим і розпуститися до каліцтва. При одній і тій же генетиці, зауважте. Це і називається нормою реакції. Навіть якщо людина не дістає зірок з неба, то й у нього є якийсь запас цієї самої норми реакції. В одному оточенні він стане розвиненим (нехай навіть відносно), а в іншому - примітивним. Оточення має потужний вплив, якщо не на все. Ми перетворюємося в тих, хто поруч з нами, і набагато рідше перетворюємо оточуючих в себе.

10. Закон полярної реакції на талант

Талановиті люди завжди викликають полярні реакції: або захоплення, або ненависть. Їх неможливо сприймати байдуже. Їх неможливо не помічати, ігнорувати. Їх неможливо забути. Їх пам'ятають, їх люблять, їх ненавидять, про них думають, їм заздрять. Тому якщо ви талановиті, то не сподівайтеся на загальне схвалення. Вороги будуть хоча б тому, що не всі таланти дісталися їм.

11. Закон загальної пам'яті

Найбільше людей пов'язує спільна пам'ять про події та всяких там пудах солі. На загальній пам'яті базується прихильність і в неабиякій мірі спокійна стадія тривалої любові. Таким чином, попадання в пам'ять пов'язує людей. Хочете доброї прихильності - потрапте в пам'ять

12. Закон «Не твої люди»

Не твої люди все одно від тебе підуть. Не існує добрих, поганих, хороших. Не існує милих, прекрасних, злих. Є тільки два типи людей, не більше: твоя людина, або не твоя.

 


Страница 10 из 30